ЯК ЦЕ БУЛО. Частина 1.
avatar

Друзі :-)

Ми розповімо Вам історію, яка надихнула безліч наших знайомих на пригоди і реалізацію своїх мрій!

В основі її лежить важливий принцип:

ВСІ РАМКИ ТІЛЬКИ В НАШІЙ ГОЛОВІ! :-)

Автостопом по Європі. Частина 2.

НУ ЩО ПОЧНЕМО?! :)

 

ПЕРЕДМОВА

Якось, в далекому 2013 року ми (Ірина та Михайло) вирішили прокатитись по Європі на мотоциклах.

Але, так як за 2 дні до від’їзду у нас все “перегралося” – ми вирішили не відкладати пригоди на потім і відправитися в подорож автостопом.

Важливо відзначити деякі факти для тих, хто мало з нами знайомий :-)

Рівно на момент СТАРТУ:

  • раніше за кордоном не були;
  • автостопом ніколи не подорожували;
  • іноземною мовою (англійською) володіли на посередньому рівні;
  • бажання подорожувати мали космічного масшатабу!

І цього виявилося більш ніж достатньо, щоб насолодитися 7 країнами Європи за 20 днів :)

ДЕНЬ 1

ПОЛЬЩА

Все почалося з невеликого міста в Польщі – Перемишль.

По дорозі нам вже встигли водій “таксі”, на якому ми перетинали кордон, розповісти про всі проблеми автостопу в цій країні, де практично кожен водій боїться взяти до себе в машину незнайомця. Як виявилося, це була всього лише його світогляд, а не аксіома.

Але про це далі.

На початку, глянувши на порожні вулиці міста, ми вирішили що тут нам мало що світить і присіли на автобус, щоб проїхати подалі від міста на 100 км. Якось автостоп нам ще не був близький в той момент :) 

Попивши кави і відігрівшись від сирої погоди, ми вирішили, що пора таки ПОЧИНАТИ.

Підняти руку спочатку було якось не дуже комфортно. Але потім приходить усвідомлення однією важливою істинні: піднята рука на дорозі – це не прохання і милостині, а пропозиція водіям зробити його дорогу цікавіше і різноманітніше.

Далі нас “понесло”. Нам стало дуже цікаво, хто ж буде наступним нашим новим знайомим.

 

Наше кредо в цій подорожі було “РУХ”.

Нам було все одно – 5 кілометрів або 55 нас підвезуть. Головними для нас були нові знайомства і динамічна картинка у вікні машини.

Так що, ми нікому не відмовляли в своїй компанії  :)

У Польщі ми не стояли більше 5 хвилин. Біля нас відразу зупинялася машина з новими друзями. :-)

Останнім водієм в цій країні став італієць Домінік – величезної душі людина. Він абсолютно ні слова не розумів з того, що ми намагалися йому розповісти на різних мовах.

Але це не завадило йому запросити нас додому, пригостити смачною італійською кавою, познайомити з чудовою дочкою Франческою, подарувати на пам’ять триногу для фотоапарата з пакетом пряників, і в добавок відвезти нас на кордон з Словаччиною. Ми були приємно вражені його доброзичливістю!

СЛОВАЧЧИНА

Таким чином ситі і з бонусами в руках, ми опинилися на кордоні Польща-Словаччина. День ще стояв довгий і ми вирішили їхати сьогодні прямо до гірського масиву Високі Татри.

Саме тут на кордоні ми вперше довго стояли (хвилин 20), так як машин було на трасі мало.

Але, не розгубившись, ми пішли в наступ  :) 

Поки цей милий водій купував марки на машину, ми підійшли до нього і запитали, чи не хоче він нас підвести.

Як виявилося, попутників він підбирає рідко і був здивований що ми з такою легкістю подорожуємо автостопом.

Він всю дорогу розповідав нам про свою життє, країну, культуру і побут. Ми були раді такій компанії. :)

Висадивши нас в центрі міста (назва вже і не пригадуємо), ми ще годину блудили в пошуках околиці і місця стопа в бік Татрів. Було вже темно, але здаватися ніхто не збирався.

І ось, наша остання машина на сьогодні. Метью і Майка, якраз поверталися додому і підвезли нас останні бажані 80 км. Як гостинні господарі, що приймають гостей у своїй країні, вони знайшли нам зручний готель і розповіли як дістатися завтра до гірського масиву.

Ми були втомлені, але щасливі!

Хто міг подумати, що ще з ранку ми були в Україні, а зараз вже в Словаччині, практично біля підніжжя Високих Татр! У цьому принадність автостопу!

ДЕНЬ 2

ВИСОКІ ТАТРИ

Прокинулися ми в маленькому містечку Попрад, звідки в бік Татрів їздять електропоїзди. З самого ранку зібрали речі і вирушили в дорогу до вершин.

Інфраструктура гірського масиву дуже зручна і зрозуміла. Є багато підйомників і гірських стежок. Часу у нас було обмаль. Тому, вирішили скористатися всіма благами цивілізації. :-)

Вдосталь насолодившись краєвидами, ми вирішили продовжувати шлях далі!

Наш супутник не тільки підвіз нас, але ще і пригостив смачним домашнім тірамісу!

Готелів в цьому маленькому містечку, що підходять нам за вартістю, ми не знайшли. Тому, поміняли стратегію пошуку. :) Познайомилися з милими дамами, що проходять повз, які відвели нас в місцевий студентський гуртожиток. Зараз не час навчання і тут здають в оренду кімнати за прийнятну вартість. Нас цей варіант повністю влаштовував.

ДЕНЬ 3

З самого ранку ми продовжили шлях пізнання нових горизонтів.

Наше завдання було дістатися до Будапешта до вечора. Ми чіткого плану звичайно не мали, просто напрямок і цілі на день, в залежності від обставин.

І так, наша перша машина і ми вже в дорозі.

 

За традицією ми зустрічаємо гостинних водіїв. Нас знову запросили в гості і нагодували смакотою. Ми звичайно ж не могли відмовитися від такої честі.

Ця мила родина живе в будинку, який раніше був сільською церквою. Вони нам показали всі свої фотоальбоми, розповіли про свою сім’ю і життя! Господар родини був в молодості успішним мотокросером, про що сьогодні нагадують безліч нагород.

Це так цінно і важливо відчувати близькість і відкритість людей!

 

 

Нові друзі підвезли нас до сусіднього села, де почався наш довгий “простій”. Ми десь годину спокушали водіїв провести час в нашій компанії, але результат не втішав. Ми вже і танцювали і співали, але НІ.

Напевно просто потрібно було побути саме цей відведений час, саме в цьому місці. В результаті зупинився добродушний чоловік, який відновив наш рух! І ось, ми вже на кордоні Словаччина – Угорщина!

УГОРЩИНА

На кордоні нас моментально підібрали і відвезли прямо в Будапешт!

Водій нам запам’ятався тим, що знає російською мовою тільки три слова: хлопчик, шоколад і кока-кола. У столиці ми знайшли хостел прямо в центрі. Замість кімнати, вони здали нам квартиру за 10 євро! Це ще той фарт! Увечері вирушили вивчати місто.

Завтра ми так само цілий день в столиці. Вирішили не поспішати і приділити час красі та історії.

ДЕНЬ 4

БУДАПЕШТ

Будапешт – прекрасне місто, дуже романтичне і душевне! Відносно малий натовп туристів і дуже багато чудової архітектури!

Нам дуже сподобався і запам’ятався! Особливо його нічні пейзажі!

ДЕНЬ 5

Продовжуємо наш рух! Сьогодні у нас було кілька пригод :-)

Один з водіїв у кінці шляху попросив нас заплатити йому за проїзд. Ми вирішили не сперечатися з ним, тому що не домовлялися ні про що спочатку. Це був єдиний момент в нашій подорожі, коли ми з водіями обговорювали питання грошей.

Ще одна пригода було, коли ми опинилися на роздоріжжі двох автобанів (на околиці міста).

Спочатку ми стопили на автобусній станції, потім на виїзді з торгового центру, потім на виїзді з автозаправки. Але, зрозумівши що результату мало, вирішили йти в наступ і підходити до водіїв особисто. Так нас швидко забрала дуже добродушна дівчина.

Але! Ми знову опинилися на околиці міста з розвилкою між двома автотрасами. Тут нам треба було звертати на право і хоч кудись. Водії не поспішали нас запрошувати в машину.

У таких випадках нам завжди допомагала одна ВАЖЛИВА традиція!

Якщо не стопиться машина, значить час попити кави або перекусити :-)

Ми дозволяли собі перепочити, насолодитися краєвидами та далі відбувалося закономірне диво – зупинялася машина :-)

Це дуже дієве правило, яке нам завжди допомагало зберігати оптимізм, відмінний настрій, вчасно відпочивати і їсти, а головне – отримувати задоволення від подорожі!

Друга половина дня пройшла не менше яскраво! Нас підвезли і висадили прямо на автостраді, де не можна зупинятися водіям, і, тим більше, перебувати пішоходам!

Але, ми були раді, що буквально через хвилину нас вже забрав водій фури! Він напевно увійшов в наше безвихідне становище. :-)

Але!

Висадив він нас, так само прямо на автостраді, ще й за кілька кілометрів від кордону Угорщина – Хорватія. Пішки туди йти не можна. Вирішили шукати обхідні шляхи!

ХОРВАТІЯ

Ми знайшли такий прикордонний пункт в декількох кілометрах.

Хорватам помітно приємно було чути, що метою нашого приїзду стало бажання побачити прекрасні пейзажі цієї країни!

Була вже 8 вечора, а зупинятися ми не збиралися. Так як на кордоні машин було мало, ми пішли в сторону автотраси. Але, машини там з’являлися так само не часто, та ще й на величезній швидкості.

Простоявши 2 години безрезультатно, пішли шукати дірку в паркані і влаштовуватися на нічліг в наметі прямо на полі поруч з автотрасою. З ранку нас розбудив трактор :)

ДЕНЬ 6

Вранці ми вирішили не випробовувати щастя на автостраді, і відразу попрямували в найближче село. Там люди відкриті та чуйні.

Так, на приклад, коли ми присіли поснідати в маленькому селі, до нас двічі підбігала ця жінка. Вона торгує овочами і фруктами, і вирішила нас пригостити. Спочатку принесла пакетик з яблуками, а потім ще й з грошима. Ми були дуже зворушені її гостинністю і щедрістю! Це було дуже і дуже приємно!

Далі, ми застопили автобус (за який довелося заплатити) і приїхали прямо в столицю – Загреб.

У місті нам гуляти не хотілося. Ми собі поставили на день іншу мету і вирішили рухатися далі в бік Плитвицьких озер.

Наступний водій за традицією виявився дуже добродушною, відкритою і гостинною людиною! Він відмовився висаджувати нас на трасі, так як вже вечоріло, і запросив нас до себе додому. Зоран пригощав нас смачною вечерею, відмінною компанією і чудовими видами навколо!

Кожен день подорожі дарує нам все більше і більше добрих і чуйних людей в нашому житті! Це одна з причин, чому ми все це затіяли!

ДЕНЬ 7

На наступний день ми продовжували наш шлях! Мета (Плитвицькі озера) була вже близько!

Дорогою ми познайомилися з дуже смішним чоловіком! Він нічого не розумів з того, що ми говоримо, але постійно дуже широко і щиро посміхався!

Далі ми годину гуляли вздовж дороги. Машин було мало (це путівець), а бажання рухатися зашкалювало! В результаті, ми зустріли відмінних людей – Іванну і Франко! Вони і завезли нас прямо до національного парку. Ми досягнули мети!

ПЛИТВИЦЬКІ ОЗЕРА

Спочатку вирішили піти на розвідку в парк (так як було близько 2-х годин дня), а завтра вже гуляти там грунтовно.

Але! Зайшовши в цю красу, ми не змогли зупинитися. І пройшли практично без перепочинку весь парк за 6 годин в дуже інтенсивному темпі!

Звідти не хотілося виходити! Це неймовірне місце незайманої краси! Сотні озер з бірюзовою водою, безліч водоспадів самої різної висоти.

Всім рекомендуємо там побувати!

ДЕНЬ 8

Парк ми вже вивчили, ось і вирішили на наступний день рухатися далі.

Тільки вийшли на край села, тільки підняли руку і тут же зупиняється машина! Вона і стала на сьогодні для нас останньою :-)

Новий знайомий істотно змінив наш маршрут, запропонувавши поїхати не в Задар, а в Спліт і далі на острови. Цей варіант здався нам дуже навіть привабливим. Отже, ми їдемо в Спліт!

На місці купили квиток на пором до острова Брач, де швидко знайшли безлюдний пляж! Там і провели першу ніч на березі моря :-)

ДЕНЬ 9

ОСТРІВ БРАЧ

Ми в раю! Саме таке відчуття прийшло до нас, купаючись в бірюзовій водичці. З самого ранку ми перебралися в один із знаменитих тут містечок – Бол. Воно славиться косою, яка розсікає море. Дуже затишне містечко, правда молоді тут відносно мало. :)

Вдосталь накупавшись і нагулявшись, знайшли собі затишне містечко для ночівлі. Це нудистський пляж (прямо в 100м від міського). Ми любителі спати під відкритим небом, так що це місце було для нас ідеальним!

ДЕНЬ 10

Ранок почався несподівано.

Ми собі спокійно гріємося ще сонні під сонячними променями, і тут прямо зверху по крутій стежці починають до нас спускатися бабусі і дідусі.
Що було ще більш несподівано, коли вони почали роздягатися до гола.
Ну, а в принципі, чого ми хотіли. Це ж нудистський пляж. :)

Так, насолодившись ще трохи морем в пікантній компанії, ми вирушили на поромі назад в Спліт. Де пересіли на величезний лайнер, який доставив нас в Італію.

Квитки на лайнер ми придбали ще на острові. З цим у нас окрема історія.

При покупці нам запропонували два варіанти:

  1. Квиток з чітко вказаним місцем сидіння;
  2. Квиток без зазначеного місця (сідай де буде вільно).

Другий варіант подешевше і нас він цілком влаштовував. Цей лайнер нічний і до битка заповнений пасажирами, які приречені провести ніч сидячи в кріслі.

Так як ми з Мішею романтики в душі, відразу для себе вирішили що ніч проведемо на вулиці. Перепливати море і не насолоджуватися цією красою – це не для нас!

Як потім виявилося, всі сидіння на вулиці були вологі від бризу, плюс вітер не такий вже і приємний. Але нас це не переконало!
Ми знайшли затишне містечко, яке трохи захищено від вітру і де можна навіть прилягти!

Це бокси з рятувальними жилетами. Ми їх всю ніч захищали своїми тілами;)

Спочатку сюди виходили подихати свіжим повітрям пасажири і покурити чергову сигарету, але коли вони побачили що ми дістаємо спальники і лягаємо спати, всі тихенько зібралися і пішли. Вночі нас ніхто більше не турбував. Припускаю, ми з Мішею єдині хто виспався на цьому лайнері. :)

ДЕНЬ 11

ІТАЛІЯ

Це неймовірно! Всього одна ніч і ми вже в Італії! Тут нас відразу зустріла незнайома мову і безліч людей, які взагалі не розуміють англійську. Але, нас цим не злякати;)

Як завжди, діставшись на місцевій електричці в найближче село, ми почали ловити нових друзів!

Першим і єдиним водієм на цей день виявився в душі екскурсоводом.

Пауло провіз нас більше 200 км через самі карколомні пейзажі півострова.

Він, як і всі італійці, дуже емоційний і дуже відходить :)

Ось наприклад, як тільки він дізнався що ми мандрівники, він зразу вирішив показати нам не тільки дорогу якої він мав намір їхати додому, але і трохи більше. Так ми зробили гак в 50 км, зате подивилися на піки неймовірних гірських хребтів!

Далі він вирішив показати нам ще одне затишне містечко, де ми попили смачної італійської кави і придбали знаменитий в цих краях хамон.

Але, після дзвінка Пауло мало не втік до машини! Було відчуття що він кудись дуже навіть спізнюється.

Але, тим не менш, як тільки він дізнався що ми ще й скелелази, відразу забув про свої справи і запропонував нам заїхати на скельних масив по дорозі.

Там добродушні італійці запропонували нам своє спорядження і Мішаня мав за честь відчути місцеві скелі в своїх руках. Я ж, як бойова подруга в цій пригоді, тримала життя Мішані в своїх :) Пауло тим часом теж не нудьгував і, дорвавшись до нашого фотоапарата, все заморожував на картці. Відмінна вийшла команда.

Далі Пауло переконав нас не їхати сьогодні до Риму, а залишитися в його рідному місті Терні, щоб завтра відвідати один із знаменитих водоспадів Італії.

В Терні ми довго шукали готель для ночівлі.

Наш новий друг вирішив що не залишить нас, поки не переконається що ми точно забезпечені нічлігом. Так, він ми ще хвилин 30 колесили по місту в пошуках готелю, який підійшов би нашому бюджету (30 євро). Ми тоді ще не знали, що таких цін в Італії просто немає :)

За підсумками пошуку, найкращим виявився готель за 50 євро.

Коли ми з Мішею вже виходили з машини, Пауло простягнув нам 20 євро. Ми відразу ж почала відмовлятися, але він з такими добрими очима прошепотів: “It’s nothig, take it”. Ми зрозуміли, якщо ми не візьмемо гроші – скривдимо його.

Так, почалося наше знайомство з Італією.

Країною, де живуть самі добрі і чуйні люди!

ДЕНЬ 12

ВОДОСПАД МАРМОРЕ

З ранку ми за рекомендацією Пауло вирушили в парк річки Нера, де розташований один з найвищих водоспадів Європи!

Як тільки ми зайшли в парк були трохи розчаровані, так як водоспад нагадував кілька худобатих струменів, що стікають з обриву. В голові було питання: “куди поділася та міць води, яку ми бачили вчора з вікна машини?”.

Сумні вирушили обідати за найближчий столик.

І тут пролунала сирена за якою послідував неймовірний шум з боку річки. Як виявилося, Марморе – штучний водоспад, створений ще древніми римлянами. Загальна його висота 165 метрів, а висота одного з каскадів – 83м!

Напір водоспаду регулюється шлюзом. У певні години (з 12 до 13 і з 16 до 17) шлюз відкритий, і струмінь посилюється в сотні разів!

Шкода що ми пропустили момент відкриття шлюзу. Це напевно неймовірно видовище, коли потужний потік води спрямовується з такої висоти вниз!

Наступного разу будемо знати :)

РИМ

Далі ми вирушили назад в Терні, де вирішили заощадити час і вирушили на електричці прямо в столицю Італії!

Там швиденько знайшли хостел, який забронювали з ранку. З цим у нас проблем не було, так як на вокзалі купили карту і по ній легко зорієнтувалися. Наше житло було в районі Ватикану, який і послужив нашим першим місцем для відвідування. Далі ще трохи прогулянки нічним містом і відпочинок перед завтрашнім активним днем в Римі.

ДЕНЬ 13

З самого ранку ми відзначили собі на мапі всі цікаві місця які хочемо відвідати і вирішили ходити тільки пішки!

Так, почалося наше вивчення Риму.

Це унікальне місто з дуже древньою архітектурою. Та такий, що “охати” та “ахати” хочеться до цих пір! Нас вразили в першу чергу масштаби. Якщо пам’ятник – так вище, якщо палац – так побільше! Це все дуже вражає!

Не будемо вас довго мучити розповідями, просто рекомендуємо відвідати :)

ПРОДОВЖЕННЯ

Далі нас чекає ще супер активний тиждень стопом.

Ми відвідаємо Доломітові Альпи, проїдемо Австрію, Чехію, Польщу.

В добавок поживемо у албанця в гостях, познайомимося з американським наркоторговцем, покатаємося з справжніми шумахерами на лексусах і багато іншого!

Про все це читайте в продовженні: “Автостопом по Європі. Частина 2.”