З маленького містечка Тревізо, куди нас доставив літак, ми вирушили електропоїздом, а далі автобусом до нашого пункту призначення – курортного містечка Cortina d’Ampezzo.

Ми в цьому селищі не вперше і відчуваємо себе тут як вдома! Не тому що, знаємо “що і куди”, а тому що тут така атмосфера :-)

Ще засвітла знайшли свій будинок на кілька наступних днів. Ми вибрали собі відмінне місце поблизу запланованих маршрутів і скельного масиву, так як в планах було не тільки прогулятися альпійськими стежками, а й випробувати на собі скельні маршрути цього регіону.

У квітні в Італії дуже специфічна погода. Вдень температура може підніматися до 20 градусів, але як тільки заходить сонце – миттєво стає дуже холодно. Вночі температура опускалася нижче нуля.

Тому тут довго спати – означає витрачати таку дорогоцінну сонячну теплу пору даремно. Ми вставали рано і висувалися на заплановані раніше радіальні прогулянки. Першою такою прогулянкою була подорож засніженими стежками до Tondi de Faloria.

На третій день ми вирішили присвятити час скелелазінню.

А ті, хто не знайшов себе в цьому виді спорту, просто засмагав на сонечку з чудовою панорамою прямо на вершині одного невеликого схилу!

Вид звідти неймовірний!

Найбільш вражаючий день!

Сьогодні ми піднялися на висоту 2932м до гірського притулку Гвідо Лауреці, розташованому біля вершини гори Cristallo – найвищого піку гірського масиву Крістал в Доломітах. Це одна з найвищих гір, найвеличніша і найвідоміша вершина в регіоні Кортіни.

На жаль, до самої вершини не змогли пройти через засніженого віа феррата (це ділянка скельної стежки, спеціально обладнана металевими конструкціями, що допомагають безпечно долати його).

Але панорама, що відкрилася перед нами, нас просто вразила! Було відчуття, що гірське полотно Альп не має кордонів, і це прекрасно!

На наступний день погода зіпсувалася, і ми вирішили не витрачати дорогоцінний час, а провести його в знаменитому місті біля берегів моря – Венеції.

Тут царює атмосфера свята! Безліч туристів, старовинних будинків, тисячі містків і вузьких вуличних лабіринтів. Зайти в тупик, тобто уткнуться в канал, тут нормальна справа і нам це подобалося! Ми вивчали місто, оглядали місцеві визначні пам’ятки, насолоджувалися запахом моря.

Приємне завершення приємної подорожі.

Побувати в Доломітах і не повернутися сюди неможливо!

Ми вирішили, що тепер потрібно вивчити цей регіон ґрунтовно!

Пройтися по самих мальовничих маршрутах, побачити найвідоміші вершини, познайомитися з Альпами в найсприятливіший час – влітку, взяти по максимуму за короткий час – 10 днів.

Одним словом, наступну подорож вже сплановано, і ми налаштовані рішуче – ДЕТАЛЬНІШЕ.

Приєднуйся до нашої компанії! Буде дуже круто і весело!