Друзі,
якщо ви випадково зайшли на цю сторінку, нижче ви знайдете першу частину нашої пригоди автостопом по Європі.
Навіщо розповідаємо її вам?
Щоб показати як все легко, як все можливо, як відкритий світ до людей бажаючих подорожувати! Головне наше бажання! ;)
ІТАЛІЯ
Ще один день, що розкриває італійську душу!
Рано вранці відправили лист Пауло, який нас підвозив раніше. Аж надто хотілося зробити йому приємно! Не забули і про батьків.
Далі за відпрацьованою схемою вирушили електричкою в найближче село.
Там і почали стопити.
Ось ці люди проїхали повз нас. Але швидко передумали і метрів через 100 розвернулися, щоб забрати нас в свою машину.
Ох, як же це було мило!
Ми з Мішею прямували знову в сторону Адріатичного моря, але тепер південніше (ближче до дому).
Поставили собі за мету сьогодні ночувати вже на пляжі :)
Далі нас чекала тривала перерва під палючим сонцем. Але за 2 тижні стопом у нас виробилося правило: машина не зупиняється, значить час перекусити. Зазвичай, як тільки ми відпочинемо, поп’ємо кави, водії тут же забирають нас. :)
Цей випадок не став виключенням.
Нас запросив в машину хлопець з Мароко, який зараз живе в Італії.
Всю дорогу він розповідав нам про свою сім’ю і життя в новій країні.
Уже стемніло, а ми ще й близько не на морі.
Коли наш наступний водій привіз нас в своє містечко і почав щиро вибачатися що не може запросити нас до себе додому на ніч, ми були шоковані і зворушені.
Темрявою нас не злякати і наш настрій був рішучим.
Стопимо хоч півночі але до моря таки доберемося!
І коли вже зовсім стемніло почалися наші пригоди!
Знайомство з наступним водієм звучало приблизно так: “Do you speak Italian?”. “No”. “Perfetto, I don’t speak english”.
Ми йому всю дорогу намагалися пояснити що нам не потрібно в місто, а тільки до повороту в бік моря, але він наполегливо шукав нам житло в своєму містечку.
Коли варіант з церквою не пройшов, а те що ми говоримо йому було не зрозуміло, Косимо вирішив привезти нас до свого друга, який знає англійську і зможе все перекласти.
І тут, коли друг йому пояснив (з наших слів) хто ми такі, скільки вже подорожуємо, де побували і що плануємо в щоб те не стало ночувати сьогодні на пляжі біля моря, у Косимо не було межі захоплення!
Він рішуче заявив що везе нас на море!
Так, ще 30 км і ми вже сидимо на пляжі Адріатичного моря, їмо смачну італійську піцу і готуємо міцну каву для нашого друга. Так як йому ще повертатися додому.
Ось так, ми трохи розбавили будні цієї неймовірно доброї людини, а він у відповідь – розбавив наші! П.С. на пляжі Косимо вже вільно говорив з нами англійською!
АДРІАТИЧНЕ МОРЕ
Вночі нас застав дощ, так що довелося оперативно ставити намет.
Настрій був чудовим, хоча погода залишала бажати кращого.
Наш план був рухатися на південь вздовж берега.
Італійці нам щедро в цьому допомагали:)
В результаті ми опинилися під зливою на околиці одного з міст.
Місце було одним з найгірших, так як тут починається автострада і машини з повороту не встигають прийняти рішення – хочуть вони собі в компанію милих мокрих мандрівників чи ні. :)
Далі смачна кава в компанії українця, який вже кілька років живе в Італії, обнімашки зі сльозами і обмін контактами. Сьогодні ми вперше подзвонили додому. Сергій прямо наполіг, щоб ми скористалися його телефоном і порадували близьких. Як же це було щедро і сердечно!
Так як машина вже години зо дві не знаходилась, ми пішли на вокзал і відігрівалися в сучасному поїзді, який віз нас кудись на південь.
День почався з похмурої погоди і такого ж настрою. Було відчуття надлишку емоцій, коли нічого нове вже не вражає. Ми навіть міркували їхати нам в Альпи чи вже додому.
Але!
Смачне какао нас оживило і ми рушили в бік гір.
І не дарма! Сьогоднішній день виявився повний приємних знайомств і сюрпризів.
Чим ближче до гір, тим ширше ставали наші очі від захоплення!
Ми їдемо туди куди потрібно!
Жінка на фотографії – справжня італійка. Вона зупинилася на вузькій дорозі переповненій рухом і спокійно почала уточнювати у нас куди ми прямуємо. Те що за нею вишикувалася ціла ширенга машин її зовсім не хвилювало. Для неї було важливо допомогти нам.
Ми дуже цінуємо такі моменти.
А ось це водій автобуса, який підібрав нас за 30 км до Кортіна і навідріз відмовився продати нам квиток.
В добавок, він ще й всю дорогу розповідав нам про гори і визначні пам’ятки цих місць (правда на італійському), але як же це було мило!
На кінцевій станції він пояснив нам де тут кемпінг, дав безкоштовні талони для туалету і подарував квитки на автобус, який відвезе нас до місця ночівлі. Ми були зворушені до глибини душі.
У цьому вся Італія і душа її неймовірних жителів. Коли ти нічого не просиш, але вони тобі готові дати все, що в їх силах.
ДОЛОМІТОВІ АЛЬПИ
Як це круто – прокинутися посеред гір!
Ми дуууже любимо гори, тому Альпи стали для нас прямо свіжим повітрям в цій подорожі. Захотілося рухатися далі!
Трохи погулявши, насолодившись піками і теплим сонечком, вийшли на трасу.
У нас було ще 5 днів і ми вирішили заїхати до друзів в Прагу. Так що, напрямок встановлено. В дорогу.
Ближче до вечора вже за традицією нас зустрів дощ.
Ми стопили десь хвилин 30-40. Чоловік на фотографії виявився нашим рятівником від негоди.
Як виявилося, він бачив нас ще раніше (коли їхав в іншу сторону) і був здивований що за цей час ніхто так і не підвіз нас.
Він відвіз нас в один з маленьких селищ, де можна було зупинитися на ніч якщо що. Але подивившись місцеві готелі та їх цінники, ми вирішили продовжувати рух вночі і не прогадали!
Буквально відразу зупинився цей чарівний водій.
Клаудіо родом з Албанії і ні слова не розуміє англійською мовою. Він привіз нас до австрійського містечка Villaсh, де пригостив смачною кавою і круасаном в своїй улюбленій кафешці.
Далі Клаудіо таки не втримався і запросив нас в гості на ніч!
Так, після пляшечки вина ми вже повністю розуміли один одного, навіть я (Іра), хоча і не пила. :)
Клаудіо дуже гостинний господар. З ранку нагодував нас смачним сніданком і відвіз на найближчу заправку на автобані – це найкраще місце для стопа!
АВСТРІЯ
На одній з таких заправок ми познайомилися з хлопцем зі Словаччини – Радо. Він втратив роботу і вирішив відправитися за пригодами. Прямував до Італії, а метою подорожі для себе визначив Бразилію. Цікаво, як він там зараз :)
Переміщатися банами дуже легко і швидко. Ми проскочили Австрію і навіть не помітили. У цьому нам допоміг Херберт (добрий чоловік) і водій фури, який всупереч заборонам підібрав нас.
ЧЕХІЯ
І ось, знову опинившись на одній з заправок, ми вирішили написати на плакаті “Прага”. Не встигли ми підняти свій плакат, як тут же зупиняється машина! Наш новий друг їде саме туди! Ми почали стрибати від щастя! Причому всі, водій в т.ч.!
Потім було 400 км пригод з новий знайомим. Він розповідав нам про свою фірму в штатах, яка вирощує марихуану на продаж. Далі ми з Мішею бігали шукали його в місті Брно, а він в той час шукав траву. Слухали музику, веселилися в дорозі. Загалом 5 годин шляху пройшло непомітно.
І вже в 12 ночі ми опинилися в Празі!
ПРАГА
У Празі живуть наші друзі і тому ми вирішили затриматися тут на день, хоча час вже піджимав. Гуляли без карти. Чисто по відчуттях і не промахнулися. Знайшли безліч цікавих місць, де мало туристів і більше справжньої Праги.
Місто дуже симпатичне. Але, так як наша подорож була дуже насичена, тому вражень від нього порівняно мало.
Краще туди їхати окремо, не відразу після Риму.
:)
Так як наш денний ліміт підходить стрімко до нуля, ми вирішили з Праги виїхати на автобусі, який повинен був підкинути нас в сторону дому ще кілометрів 300.
Далі дуже довге блукання по одному місту в пошуках околиці. Безрезультатно.
Почали чіплятися до людей на заправках, що і дало результат. Добродушний хлопець відвіз нас на автобан. План був переміщатися тільки банами. Але, наступний наш водій умовив нас поїхати з ним манівцями. Це стало нашою фатальною помилкою.
Десь в Словенії ми почали ловити машину на дуже жвавому перехресті. Там було стільки машин, що вони не встигали роз’їжджатися і шикувалися цілими шеренгами. Як нам здалося – просто чудове місце для стоперів. Є час у водія подумати і подивитися в наші милі очі.
Але!
Цілу годину безрезультатного стопа. Водії чомусь не наважувалися нас підбирати.
У підсумку, ми таки дочекалися свою машину. Сюзан і Даніель раніше теж подорожували автостопом і тому не могли проїхати повз. Вони люб’язно намотали кілька зайвих кілометрів щоб висадити нас на зручній розвилці для наступного стопа. За що їм величезне спасибі!
Вже темніє, а ми ще й половину шляху не проїхали.
Але нічого. Нас цим не здивувати. Ми знайшли для стопа відмінне місце – велика яма прямо посеред дороги. Там всі водії пригальмовують, щоб колеса залишилися на місці. І тут ми такі з милими оченятами :)
Це спрацювало, нас підібрав водій фури, який якраз повертався додому. Він відвіз нас на маленьку заправку десь на трасі.
Час вже показував за 21:00. Жахливо похолодало. Але нам потрібно стопити далі.
ПОЛЬЩА
Так як було досить холодно, ми вирішили підійти до водіїв, коли ті заїжджають на заправку. В такий час це явище не з частих, але нам пощастило. Двоє хлопців запропонували поїхати з ними до Варшави!
Далі була ще історія як ми їх 2 години чекали на заправці, але зараз не про це! Вони виявилися нашими рятівниками – добрі хлопці з Киргизії.
До 4-ї ранку разом ми розсікали дороги Польщі! Малювали віражі на божевільній швидкості під гучну музику і нічну порожнечу. Це було круто! Відчуття з фільму “Форсаж”, адреналін бадьорив так, що нам і спати не хотілося.
Десь о 4 ранку нас висадили за 10 км від Варшави. Температура була під 0 градусів.
Але ми напевно щасливчики, так як саме в цей час, саме в цій глушині їхало таксі. Нам навіть і 5 хвилин не довелося чекати. В той момент було не до економії грошей, так як погода не балувала, вирішили скористатися послугами.
Але, коли ми таксисту розповіли про нашу подорож стопом, де бували, що бачили, він тут же зупинив лічильник. Ми були зворушені таким жестом з його боку.
Далі поїзд до Перемишля, де ми проспали всю дорогу. Автобус до Львова і поїзд додому. Ми вклалися! Увечері 21-го дня наша подорож закінчилося.
Друзі, ось так і пройшла наша подорож і перше знайомство зі світом.
Виявляється не все так страшно і світ відкритий до тих, хто щиро готовий і хоче його пізнавати.
Якщо вам цікавий такий вид подорожей, але ви так і не можете зважитися або у вас є питання по
організації – пишіть нам: Ірина і Михайло.
Ми з радістю відповімо на будь-які питання або ж, напишемо повноцінну статтю про підготовку до такої подорожі.
Головне пам’ятайте – всі кордони в нашій голові! Можливо все!